Комп’ютерні ігри для дітей — зло чи благо?

Життя будь-якої сучасного дитини, починаючи з молодшого шкільного віку, немислиме без комп’ютерних ігор. Разом з тим, більшість дітей знайомляться з ними ще до вступу до школи. Багато батьків намагаються забороняти грати, проте, досягнувши певного віку, діти з легкістю ці обмеження обходять. А, в такому випадку, наскільки необхідно встановлювати заборони? Чи всі ігри шкідливі? Можливо, буде достатньо тільки дотримання певних умов?

Багато вчителів, психологи і просто «сучасні» батьки вважають, що не варто повністю забороняти комп’ютерні ігри.

По-перше, заборонений плід, як відомо, більш солодкий, і дитина, якій категорично заборонено грати вдома, буде брати телефон або планшет у однокласників і грати в школі. При цьому, скільки і у що саме він грає, батьки вже не проконтролюють, а швидше за все, і не знатимуть навіть про сам факт гри.

По-друге, дитина, яка не вміє користуватися комп’ютером, навряд чи зможе легко справлятися з навчанням: пошук інформації в Інтернеті, написання доповідей і створення презентацій вже давно стали шкільної реальністю, а ігри — це один з елементів освоєння комп’ютерних технологій.

По-третє, сьогодні існує маса навчальних або розвиваючих ігор. Є ті, що спрямовані на розвиток пам’яті, інші — на уважність, а треті допомагають збільшити швидкість реакції. Не кажучи вже про ті, які дозволяють легше запам’ятовувати англійські слова або повторювати правильне написання російських.

Щоб навчити малюка розумно користуватися комп’ютером і запобігти можливій шкоді його здоров’ю (як психічному, так і фізичному) необхідно встановити кілька правил:

1. комп’ютерні ігри — не єдина розвага дитини. Це важливо для профілактики появи ігрової залежності. Обов’язково повинні знаходитися ще якісь інтереси: спорт, авіа моделювання чи плетіння з гумок;
2. на комп’ютер має витрачатися лише вільний від інших захоплень час і тільки в дозволеній батьками кількості (зокрема, першокласнику бажано проводити за комп’ютером не більше, ніж півгодини в день);
3. встановлювати можна тільки ті ігри, які схвалені батьками.

У які ж ігри варто дозволяти грати дітям?
Для наймолодших (починаючи вже з трьох — чотирьох років) підійдуть ігри на уважність і логіку. Наприклад, можна вибудовувати ряди з кульок одного кольору, серед безлічі картинок знаходити однакові, шукати відмінності в малюнках і т.п. Гра повинна займати 10-15 хвилин. Раніше зазначеного віку не варто дозволяти дитині проводити час за комп’ютером або планшетом, так як це може завдати непоправної шкоди його зору і психологічному стану.

Старші дошкільнята можуть проводити за комп’ютером близько 20 хвилин, граючи в ігри, які навчають рахувати або читати, знаходячи зайві предмети в рядку або ганяючи м’ячик в пінг-понг. Багато малят люблять розфарбовувати картинки — такі ігри теж допустимі, вони покращують сприйняття кольорів, вчать гармонійно їх підбирати. Також розробники пропонують безліч ігор, пов’язаних з пошуком предметів в різній обстановці — вони відмінно підійдуть для розвитку уважності.

Молодші школярі можуть грати вже близько 30 хвилин в день. Їм будуть цікаві всі ті ж ігри на уважність, а також ті, що допомагають вивченню англійської, пасьянси та інші карточні ігри, нехитрі квести, різного плану гонки. До середньої школи все це може поступово ускладнюватися.

Які ігри потрібно виключити?

Не допустимі гри з позначкою 18+, так як, зазвичай, такий напис свідчить про надзвичайно жорстокий сюжет або інші особливості, що негативно впливають на дитячу психіку. Вкрай небажано дозволяти дитині брати участь в MMORPG (масових багатокористувацьких рольових онлайн-іграх). Вони не мають сюжету і кінця, припускають тільки онлайн-спілкування з іншими гравцями, не завжди коректне і цензурне, нескінченне поліпшення характеристик свого героя, і жодним чином не сприяють розвитку будь-яких навичок або умінь гравця.
Як уникнути ігрової залежності?

 

Навіть при дотриманні всіх умов, обов’язково потрібно стежити за тим, щоб дитина не потрапила у ігрову залежність.

Її симптоми:

• дитина не в змозі самостійно закінчити гру;
• всі розмови спрямовані тільки на обговорення гри;
• сприймає себе як персонажа гри;
• заборона на ігри породжує сильний дискомфорт, нервозність або навіть агресію;
• порушується харчування (переїдання або, навпаки, відмова від їжі);
• повна відсутність інтересу до власної зовнішності, неохайність;
• перенесення гральних умов в реальне життя.

При наявності хоча б декількох пунктів необхідно починати «бити на сполох». Однак забороняти грати безглуздо, необхідно проаналізувати можливі причини такого відсторонення від дійсності і намагатися їх усунути. Найдієвіший спосіб — приділяти дитині більше уваги, зайнятися його додатковою освітою і ненав’язливо зробити так, щоб на ігри не залишалося ані часу, ані сил.

Одна з можливих причин появи залежності — дефіцит яскравих емоцій і вражень в реальному житті. Можна організувати відпочинок у Франції з дітьми на море, попередньо вивчивши умови проживання, які пропонують готелі Франції, і вибравши відповідний за рівнем комфорту і ціні варіант. Така поїздка запам’ятається дитині надовго і після неї йому навряд чи захочеться повертатися в придуманий кимось світ!