Дворянська освіта в царській Росії

77По-справжньому багаті та успішні люди знають: освіта — основа більшості досягнень. Звичайно, мова йде не стільки про «папірець», виданий будь-яким вузом, скільки про знання, міцно засвоєні і ефективно використані. У Росії цю істину наслідували ще аристократи XVIII-XIX століть, які зрозуміли, що освіта їхнім дітям необхідна, і стали запрошувати гувернерів, які виконували роль вчителів.

Іноземні вчителі

Особливою популярністю користувалися вчителі, які приїхали з-за кордону, переважно з Франції, так як в моді була саме французька мова. При Катерині II часто відзначали, що рівень викладання був не надто високий, деякі іноземці прибували в Російську імперію в пошуках роботи лакея або кухаря, а влаштовувалися вчителями, отримуючи більш високу оплату, а також місце для проживання. Образ такого вчителя увічнений в творі Д. Фонвізіна «Недоросль»: кучер з промовистим прізвищем Вральман вирішив взятися за навчання французької мови та інших наук за 300 рублів — відмінний дохід на ті часи.

Були й інші наставники: серйозні освічені люди, які вміли вкладати знання в голови своїх вихованців. Сприяла збільшенню числа таких учителів конкуренція, яка зросла з відкриттям у XIX столітті освітніх закладів закритого типу для дітей дворян.

Система навчання

Чому ж саме навчали закордонні вчителі? В першу чергу мовам. Якщо молодий дворянин не говорив по-французьки, він не міг розраховувати на повагу не тільки у вищому світі, але і в провінційному суспільстві. А виїжджаючи на відпочинок у Францію, він удосконалював знання мови і відчував себе цілком вільно. Для того щоб вважатися справді освіченою людиною, потрібно було не тільки знати французьку мову, а й читати оригінальну літературу, тому що стиль написання оригіналу неможливо передати жодним, навіть найдосконалішим, перекладом. Саме в цей період зародилися методики раннього навчання мовам.

Читайте также:  Відучуємо малюка від грудей вчасно

Знайомилися молоді люди і з іншими предметами: філософією і біологією, медициною, математикою і інженерними науками. І тут іноземна мова була життєво необхідною — навчання велося переважно французькою, що доводять збережені з тих часів учнівські зошити дворянських дітей. Підручники часто виписувалися з-за кордону: для навчання своїх дітей аристократи вважали за краще використовувати найновіші і найактуальніші посібники.

Релігійне і моральне виховання

Не останню роль відігравала релігійна освіта і виховання. Християнські норми поведінки виховувалися через вивчення Біблії, читання життєписів святих і інших книг на церковну тематику. Молодих людей виховували в дусі шанування батьків і любові до Імперії.

Обов’язковим було і вивчення світських манер. Молоді люди повинні були вміти виконувати складні танцювальні па і грати складні твори на музичних інструментах. Бали і інші подібні заходи були невід’ємною частиною життя аристократичних верств суспільства, і без таких умінь було просто не обійтися. Крім того, їм належало бути майстерними наїзниками, заохочувалося вивчення геральдики і церемоніальних правил.

Методи виховання і навчання обиралися кожною родиною самостійно. У більш ліберальних сім’ях допускалася деяка ступінь свободи, вважалося, що навчання має проводитись в помірних кількостях, бути приємним і цікавим для дитини — тільки так воно має сенс і дає позитивний результат. Інших дітей виховували в строгості, а за найменшу провину жорстоко карали. Однак в цілому була поширена думка, що навчання жодним чином не повинно шкодити здоров’ю, і поступово покарання ставали все більш м’якими, більше пов’язаними з осудженням.

Така увага до освіти, готовність вкладати багато сил, часу і коштів у навчання молодшого покоління призвели до того, що напередодні XX століття російське дворянство вважалося одним з найбільш освічених в Європі.

Top.Mail.Ru